“Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство” (Mт. 19, 24).
Ця фраза справляє на тебе сильне враження?
Думаю, що маєш рацію, якщо ти засмутився та задумався про те, що слід робити. Христос нічого не говорив просто так. Отже, необхідно приймати ці слова всерйоз, нехотячи і не намагатися їх пом’якшувати.
Але попробуємо зрозуміти їх правдивий зміст з того, як сам Ісус Христос, відносився до багачів. Він також відвідував будинки заможних людей. Закxею, який пообіцяв відати тільки половину свого майна, Він говорить: „Спасіння прийшло до дому цього” (Лк. 19,9).
Крім того, Діяння Апостолів засвідчують про те, що в первісній церкві спільність майна була вільною, а це означає, що не вимагалася відмова від всіх своїх матеріальних дібр.
Тобто Ісус не мав намір засновувати спільноту людей, покликаних іти за Ним, які відмовляться від всякого багатства.
Однак Він говорить:
Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство
Що ж тоді засуджує Ісус?
Звісно, не земні блага самі в собі, але багача, який до них є прив’язаний.
Чому?
Це є очевидно: тому, що все багатство належить Богові, багатий чоловік поводить себе так, ніби все багатство було його.
Справа в тому, що багатство легко захоплю є в серці людини місце Бога, воно засліплює, через нього легко попасти під владу будь якої вади.
Святий апостол Павло писав: „А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибель. Бо корінь усього лиха – грошолюбство, до якого деякі вдавшись, від віри відбились і прошили себе численними болями” .
Вже Платон стверджував: „Неможливо, щоб безмежно добрий чоловік був безмежно багатим”.
Як же слід поступати тому, хто володіє багатством? Необхідно, щоб його серце було вільним; цілковито відкритим для Бога, щоб він почував себе адміністратором своїх благ, і пам'ятав, що у зв’язку з цим на ньому лежать обов’язки перед суспільством.
Земні блага самі по собі – не є злом, їх не треба зневажати, але необхідно їх вживати правильно.
Не рука, а серце мусить бути далеко від них. Мова йде про те, щоб, знати їх вживати для добра інших людей.
Хто багатий – багатий для інших.
Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство
Ми можемо подумати: „я насправді не є багачем, тому ці слова мене не стосуються”.
Будь уважним. Почувши це твердження Ісуса, „ учні здивувалися вельми і сказали: „Хто ж тоді може бути спасенний?” Очевидно, що ці слова були звернені в певній мірі і до нас.
Навіть чоловік, який залишив все, щоб наслідувати Христа, може мати серце, прив’язане до багатьох речей. Також один бідний, що сварить того, хто доторкнеться до його калитки, може здатися багатим в очах Божих.
К'яра Любіх
Слово Життя, липень 1979, опубліковане в: Essere la Tua Parola. Chiara Lubich e cristiani di tutto il mondo, Città Nuova, Рим 1982, сс. 41-43
