„Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачили ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі” (Мт. 5, 16.)
Світло бачиться в „добрих вчинках”. Воно світить завдяки вчинкам християн.
Ви можете заперечити: „Не тільки християни здійснюють добрі вчинки. Інші люди також сприяють прогресу, будують будинки, захищають справедливість…”
Маєте рацію. Християнин, звичайно, робить і повинен робити все це також, але не в цьому полягає його особливе призначення. Йому потрібно здійснювати добрі вчинки з новим духом, силою якого уже не живе він сам, але живе в ньому Христос.
Також євангеліст має на увазі не просто окремі милосердні вчинки (відвідати ув’язнених, одягнути нагих, робити всі милосердні вчинки згідно вимог часу), але повне сопричастя свого життя, як християнина з Волею Божою, щоб все його життя стало добрим вчинком.
Якщо християнин робить так, він є „прозорим”, подяка за все те, що він зробив, буде линути не йому особисто, але Христові, який перебуває в ньому, і Бог через нього буде перебувати в світі. Отже, завданням християнина є робити все, щоб світ який є в ньому всередині, просвічувався крізь нього, тим самим бути „знаком” присутності Бога посеред людей.
„Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачили ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі” (Мт. 5, 16.)
Якщо добрий вчинок одного вірного має таку характеристику, також і християнська спільнота, яка живе у світі, повинна мати таке ж особливе призначення – відкривати за допомогою свого життя присутність Бога, яке виявляється там, де двоє або троє зібрані в Його ім’я, - присутність, яка обіцяна Церкві до кінця віків.
Рання Церква надавала великого значення цим словам Ісуса Христа. Особливо в тяжкі моменти, коли християн обмовляли, Церква просила їх не відповідати насиллям. Їх поведінка повинна була бути найкращим спростовуванням тому злому, що про них говорили.
В Посланні до Тита читаємо: „Так само і юнаків умовляй, щоб були помірковані, даючи самі себе на зразок добрих діл: повноти в ученні, поважності, здорового та бездоганного навчання; щоб супротивник осоромився, неспроможний нічого злого проти нас сказати” (Тит, 2, 6-8).
„Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачили ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі” (Мт. 5, 16.)
Саме конкретне християнське життя також і сьогодні є світлом, що допомагає вести людей до Бога.
Розповім вам один випадок.
Антонетта – народжена в Сардинії (Італія), але через роботу змушена була перебратися до Франції, в місто Гренобль. Вона працювала в канцелярії, де багато співробітників не мали ніякого бажання працювати. Вона, християнка, в кожній людині бачила Ісуса, Якому намагалася послужити, тому всім допомагала, завжди була спокійною та посміхалася. Дуже часто хтось розлючувався, підвищував голос і зганяв свою злість на Антонетті, насміхаючись над нею: „Якщо ти така працьовита, візьми та надрукуй ще і мою роботу!”
Вона мовчала і старанно все робила. Антонетта знала, що ці люди не є злими. Напевно, у кожного з них є свої прикрості.
Одного разу начальник підійшов до неї, коли нікого не було поруч та попросив: „Поясни мені, будь ласка, як тобі вдається ніколи не втрачати терпіння і весь час посміхатися” Антонетта уникнула прямої відповіді: „Я намагаюся бути спокійною і в усьому бачити тільки позитивні сторони”.
Начальник вдарив кулаком по столі та скрикнув: „Ні, тут напевно вся справа у Бозі, інакше не могло б бути! Подумати тільки, а я ж не вірив у Бога!”
Через декілька днів Антонетту викликала в дирекцію та повідомили їй, що вона переведена до іншої канцелярії. „Для того, - пояснив директор, - щоб ти і її перетворила подібно як цю, де ти працювала до тепер!”
„Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачили ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі” (Мт. 5, 16.)
К'яра Любіх
Слово Життя, серпень 1979, опубліковане в: Essere la Tua Parola. Chiara Lubich e cristiani di tutto il mondo. Città Nuova, Рим, 1982, сс. 53-55.
