Історія Руху

Фоколяри - католицький рух, який заснувала К’яра Любіх в 1943 році.

К’яра (Сільвія) Любіх народилася 22 січня 1920 в м. Тренто (північна Італія) в родині друкаря. В роки фашизму її батько втратив роботу через свої соціалістичні переконання тому родина дуже бідувала. Для того, щоб оплатити своє навчання в університеті, К’яра давала приватні уроки. 
У 18 років викладає у початковій школі. У ній живе палке бажання правди, пошуку Бога. Вона вступає на факультет філософії університету Венеції. Перериває улюблене навчання з приводу війни. Але вона впевнена, що Ісус, «дорога, правда, життя буде її вчителем». У 19 років розпочинається її духовний шлях. У санктуарії Лорето, де згідно передання, зберігається будиночок, у якому жили Ісус, Йосиф і Марія, К’яра має відчуття, що виникне нова дорога у Церкві, за зразком родини з Назарету, і багато людей піде нею.
Під час другої світової війни, коли м. Тренто піддавали масованим бомбардуванням союзної авіації, К’яра, як сама вона розповідає, відкрила для себе Божу любов, яку, згідно її слів, не могли знищити ніякі вибухи.«Саме Він – пише К’яра у 1948 році – ясно показує, що «потрібно робити», щоб повернути світові справжній мир». «У світі, все більш пройнятому матеріалізмом, де вірять лише в те, чого торкнуться – скаже пізніше К’яра Любіх – Господь забажав післати духовність, у якій у певний спосіб можна торкнути божественного».
7 грудня 1943 року, молячись в маленькій каплиці, дівчина дала обітницю посвятити своє життя Богові та змінити отримане при народженні ім’я Сільвія на К’яра на честь св. К’яри з Асижу. Це є днем народження „Діла Марії”, церковного руху більш відомого у світі як Рух Фоколярів.
В тяжкі воєнні часи, вона разом з іншими жінками заснувала християнську спільноту для поширення християнських ідеалів життя, допомоги один одному і ближнім. Перші її зібрання і читання Євангелії проходили в бомбосховищі під час бомбардування її рідного міста Тренто, Італія. Спільнота отримала назву „Focolare” (можливі переклади: „серце”, „вогнище”, „духовна реальність”).
У 1948 році К’яра Любіх познайомилася з італійським парламентарем, письменником і журналістом Іджіно Джордані, якого вважають одним з піонерів екуменічного руху. Разом з К’ярою він взяв найактивнішу участь в створенні «Фоколярів». Присутність Джордано показує, що духовність руху є можлива не тільки для богопосвячених осіб, але й для одружених.
Пізніше К’яра Любіх познайомилася із Паскуале Форезі, який згодом став першим фоколярином, висвяченим на священика. Стараннями о. Паскуале Форезі було заснуване видавництво «La Citta Nuova» («Нове місто»), яке стало поширювати її ідеї, засновані на екуменізмі.
У 50-і роки XX століття фоколяри стали проводити великомасштабні літні збори в Доломітових Альпах, а з 1965 - заснували ряд «маленьких міст», в яких жили члени спільноти і їх друзі. У 1967 році - на тлі загальної кризи інституту сім’ї - К’яра Любіх заснувала рух „Нові сім’ї”.
У 1962 році рух був офіційно визнаний Ватиканом. В його статуті, схваленому Святим Престолом, записано, що головою „Фоколяре” завжди має бути жінка.
У 1997-98 роках К’яра Любіх, стала першою християнкою, яка виступила із розповіддю про свою віру перед буддійськими монахами в Таїланді, темношкірими мусульманами США. У 1997 році вона виступила також в ООН із доповіддю про єдність людства, а в 1998 отримала відзнаку Ради Європи за досягнення в галузі прав людини.
Досвід живого Євангелія К’яри Любіх сприяє поширенню духовності єдності, що завжди вважалася екуменічною духовністю, серед інших християнських церков.
Духовність єдності виявляється особливо плідною у міжрелігійному діалозі. Перша жінка-християнка у 1981 році К’яра розповідає про свій євангельський досвід у храмі в Токіо перед 10 000 тисячами буддистів, а у 1997 році у Таїланді буддитським монахам. Цього ж самого року її запрошують до слова в історичній мечеті Malcolm X (Гарлем, Нью Йорк) перед 3000 афро-американських мусульман, ця зустріч повторююється у 2000 році із 5000 християн та мусульман. Діалог розвивається у різних країнах також із євреями, мусульманами, інду, таоїстами, сіксами та анімістами. Більше ніж 30 000 тисяч вірних різних релігій у різний спосіб поділяють дух єдності Руху Фоколяре.
Вселенський Патріарх Варфоломій I, прибувши з візитом до Риму, захотів відвідати К'яру та благословити її. Це відбулося за декілька днів до її смерті. Згодом, Патріарх написав про неї: „К'яра заслужила велику та глибоку повагу Церкви Константинополя а свій великий вклад у розвиток добрих відносин між Церквами за допомогою діалогу любові”.
Фоколяри живуть невеликими спільнотами. Їх мета - прагнути до миру і єдності, які заповіданні в Евангелії, долаючи вікові упередження. Сьогодні спільноти діють більш ніж в 180 країнах світу. Рух налічує більше двох з половиною мільйонів послідовників. Окрім католиків в них входять православні, протестанти, англікани, представники нехристиянських релігій, а також ті, хто не сповідує жодної релігії.
Від самого початку Руху, вікриття Євангелія для К’яри є не лише духовним фактом, але вона впевнена, що живе Євангеліє веде до найбільш потужної соціальної революції. В останньому десятилітті під впливом духовності єдності проявляється оновлення у різноманітних сферах культури, економіки, політики, комунікацій. мистецтва, науки. Лише два приклади.
Із 1991 року у Бразилії серед кричущої економічної нерівноваги цієї країни розпочинається Рух у сфері економіки із проектом економіка сопричастя, що надихає на утворення більш ніж 700 підприємств виробництва та послуг “for profit” на п’яти континентах, із призначенням частини прибутків мало імущим. Вирисовуються лінії нової економіки, здатної впливати на величезну нерівновагу між багатими та бідними. Три центри підприємництва розвиваються у «цитаделях» Сан Паоло (Бразилія), О’Гіггінс (Аргентина) та Лоппіано (Італія).
У 1996 році К’яра дає початок політичному Руху за єдність, до якого зараз належать політики різних напрямків, різних країн, об’єднані ідеєю братерства як політичною категорією.
14 березня 2008 померла К’яра Любіх. Після смерті К'яри, папа Бенедикт XVIприслав членам Руху телеграму з такими словами: „Дякую Господу за свідчення її життя, яке вона прожила, прислухаючись до потреб сучасної людини… Бажаю, щоб всі, хто її знав чи зустрічав її, захоплюючись чудесами, здійсненими Богом через її місійне старання, слідували за її слідами і підтримували життя її харизми”. 

Наступницею К’яра Любіх стала Марія Воче, одна з найближчих співробітниць, вибрана на генеральній асамблеї 7 липня 2008.