«Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5, 8).
Проповідницька діяльність Ісуса Христа починається з Його Нагірної проповіді. На березі озера, недалеко Капернаума, Ісус, сидячи на горі за звичаєм духовних наставників, проголошує натовпу людей Заповіді Блаженства. У Старому Завіті неодноразово звучало слово «блаженний», прослава людини, усякими різними способами, того хто виконує волю Господню.
Заповіді Блаженства Ісуса Христа частково перегукуються із тими, які вже відомі його ученям. Але вони вперше чують про те, що чисті серцем, не тільки зійдуть на гору Господню, як говориться в Псалмі (Пс. 23, 3-4), але навіть зможуть побачити Бога. Яка ж чистота настільки висока, що гідна такого? Ісус пояснює це в різних місцях Своєї проповіді. Давайте спробуємо прослідкувати за Його думками, щоб почерпнути із джерела справжньої чистоти.
«Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5, 8).
Перш за все, згідно слів Ісуса, існує найважливіший засіб очищення: «Уже ви чисті – словом, яким промовляв я до вас» (Ів. 15, 3). Отже, це не стільки обрядові вправи для очищення духа, скільки Його слова. Слово Господнє відмінне від слів людини. В ньому є присутній Христос – подібно, як і в Євхаристії, тільки в інший спосіб. За допомогою слова, Христос входить в нас та наскільки ми дозволяємо слову діяти, воно робить нас вільними від гріха і, таким чином, чистими серцем.
Отже, чистота є плодом життя у відповідності зі Словом Божим, зі всіма словами Ісуса, які звільняють нас від так званих пристрастей, яким ми неминуче піддаємося, якщо наше серце знаходиться не в Бозі та Його настановах. Тут мова може йти про прив’язаність до речей, творінь чи до самих себе. Але коли серце скероване тільки до Бога, все інше зникає.
Для того, що досягнути успіхів у цьому, корисно звертатися протягом дня до Ісуса, до Бога словами псалмопівця: «Ти – мій Господь, - добро моє; немає нічого над тебе» (Пс. 15, 2). Давайте намагатися частіше повторювати ці слова, особливо коли ті чи інші пристрасті зваблюють наше серце до постатей, почуттів чи пожадань, які можуть затьмарити наше бачення добра та відняти від нас свободу.
Ми часто схильні зауважувати рекламні плакати, переглядати певні телевізійні програми? Скажімо «Ні», повторюючи «Ти – мій Господь, - добро моє; немає нічого над тебе», і це стане першим кроком до того, щоб піднятися над самим собою, знову сказавши Богові про нашу любов до Нього. Так ми станемо чистішими.
Ми часто виявляємо, що який-небудь чоловік чи будь-яка діяльність стає між нами і Богом, виявляється перешкодою, утруднює наші відношення з Ним? Ось найбільш сприятливий момент, щоб повторити: «Ти – мій Господь, - добро моє; немає нічого над тебе». Це допоможе нам очистити наші наміри і знову віднайти внутрішню свободу.
«Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5, 8).
Життя згідно Слова Божого робить нас свобідними і чистими, тому що це любов. Любов, яка очищає своїм Божественним вогнем наші наміри та увесь наш духовний світ, адже «серце» згідно Святого Письма означає найбільш глибоку осереддя розуму і волі.
Ісус, до того ж, заповідає нам таку любов, яка дозволяє наслідувати цю заповідь блаженства: взаємну любов, готовність віддати життя за інших людей за прикладом Ісуса. Вона створює ходу, взаємообмін, атмосферу, в якій переважає саме чистота, прозорість завдяки присутності Бога. Тільки Він може сотворити в нас серце чисте (Пс. 50, 12). Коли ми живемо у взаємній любові, Слово Боже чинить в нас очищаюче та освячуюче діяння.
Ізольована особистість не в змозі довго чинити опір пожаданням, які приходять з цього світу. Але у взаємній любові, вона знаходить здорове оточення, здатне захистити її чистоту та автентичність її християнського життя.
«Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5, 8).
Ось і плід цієї чистоти, яку доводиться постійно завойовувати: ми можемо «бачити» Бога, тобто розуміти, як Він діє в нашому житті та в історії, чути Його голос в своєму серці та відчувати Його присутність в бідних, в Євхаристії, в Його словах, в братньому спілкуванні, в Церкві.
Це і є передчуття Божої присутності, яка проявляється уже в цьому житті, «бо ходимо вірою, а не видінням» (2 Кор. 5, 7), поки не побачимо Його «лицем в лице» у вічності (1 Кор. 13, 12).
К'яра Любіх
