Жіноча революція

Через три роки по смерті К'яри Любіх, побачила світ перша її біографія, написана Армандо Toрнo для видавництва «Нове місто». Книга, яка свідомо вибирає не агіографічний тон, щоб описати одне з самих незвичайних життів ХХ століття. Проста розповідь, побудована за допомогою свідчень чоловіків і жінок, які були дуже близько до засновниці Руху Фоколярів. Історія, яка навмисно ставить на один рівень людську історію та містичний досвід К'яри, признаючи, таким чином, її конфіденційний характер, її здатність бути в центрі всього, але в той самий час зникнути як особистість.

Мені довелося зустрітися з нею особисто один раз, 8 березня кілька років тому у палаці президента республіки, куди вона прийшла, щоб отримати важливу нагороду з рук президента Італійської Республіки. Вона увійшла з посмішкою, як завжди, без жодної турботи, що присутні не впізнають її та не віддадуть їй належної честі. Мені, що пішла їй назустріч зворушеною, вона подарувала ніжну посмішку та відмовилася від всіх моїх спроб, повідомити відповідальних за церемонію, хто саме прийшов.

Біографія зберігає цю скромну поведінку, глибоко доступну для контакту з людиною, але абсолютно байдужою до слави й уваги, якої вона заслуговує. Настільки, що розуміється важливість К'яри в історії ХХ століття з порівняльної історії, дуже добре зробленої, яка знаходиться у додатку до книги та дає уяву про багатство форм організацій, які вона створила всередині католицького світу, її незвичайної здатності створювати моменти зустрічі і діалогу з представниками та віруючими інших релігій та духовної плідності, що ознаменувало її внутрішнє життя.

Плідність, яку завжди поділяла зі своїми найближчими сестрами і братами, а згодом з усіма, хто показував готовність слухати, знаючи, що час, в якому жила, вимагав негайного діяння, оскільки вона, інструмент Ісуса, осягнула розуміння просвіщення Святого Духа. Освітлення, які виникали від безперервного читання Священного Писання: «Кожного разу, коли К'яра відкривала Євангеліє, виявляла глибину слів про вічне життя, які ніколи ще не знаходила».

Таким чином, К'яра достроково передбачила те, що згодом віднайде католицька культура: вхід до духовної мови слова "любов", яке до певного часу обмежувалося тільки мирськими розмовами; ідея духовної єдності, яка перетворюється у пристрасну форму діалогу між релігіями та у відповідь на «культурну ніч» людства. Не турбуючись ніколи, що не буде згадано її роль, як починателя.

Пропозиція нової євангелізації, згідно її слів «не означає тільки, що світ є мирським» не має потреби в цьому, але що «євангелізація має бути здійсненою по-новому». І на пошук цього нового способу, присвятила всі свої сили: зустрічі, навіть, здавалося б незначні, завдяки їй стають новими шляхами та новими проектами, розширюючи при цьому способи залучення до її ідеалу: «святість є доступною кожному». Її рух відкривається на всі напрямки, з універсальним баченням, звертаючи особливу увагу на культуру і засоби масової інформації, в той час як її внутрішнє життя дає новий імпульс до богословських студій.

Але, звичайно, сильний аспект новизни, який відзначив її історію є саме бути жінкою, жінкою, яка ставить сильний жіночий акцент на кожній своїй справі. Достатньо згадати найбільш відому назву руху, який вона заснувала (офіційно Діло Марії), що нагадує домашнє вогнище, фоколяре, традиційно жіноче місце. Вона починає оточувати себе жінками, які зуміють згодом відкритися на необхідну присутність чоловіків, та дає припис, що очолювати рух буде завжди жінка.

Також духовність Діла Марії приймає жіночі форми, репрезентуючи містичну присутність Марії в Церкві. Таким чином, своїм незвичайний досвідом, К'яра – що говорить на засіданнях єпископів, яку слухають Римські Архієреї, яку зустрічають з почестями глави держави, країн які вона відвідує – реалізує те, чого вимагає епоха також від Церкви: визнати важливість ролі жінки.

Але його вона отримує без захисту даних прав, без ніякої різкості. Його отримує показуючи, що заслуговує на те право, яке їй визнається подібно, як це було з великими святими в історії Церкви. Її значення в католицизмі ХХ століття є також пробою жіночої революції здійсненої в тиші і скромності. Залишається завдання взяти це до відома.

Римський оглядач, 25 березня 2011

Послання Марії Воче з нагоди 3 річниці смерті К'яри

Президент Руху Фоколярів звертається до всіх тих, хто в ці дні бере участь у різноманітних заходах присвячених пам'яті К'яри Любіх.

«Мої дорогі, щиросердечно вітаю всіх вас, а особливо цивільну та церковну владу, які разом з вами беруть участь у заходах присвячених третій річниці переходу К'яри до неба.

Заходи, що проводяться з цієї нагоди у багатьох частинах світу є дуже різноманітними: в деяких містах присвячуються їй дороги, школи, парки. В інших служиться Божественна Літургія під головуванням єпископів або кардиналів. Ще в інших - відбуваються великі або малі зустрічі в різних середовищах. Особливого значення має міжнародний екуменічний день 12 березня у Тренто, рідному місті К'яри, під заголовком: "К'яра Любіх: Життя та харизма для єдності християн", організований спільно з Центром «Один», який святкує 50-річчя своєї діяльності.

Все це робиться в подяку Богові за дар плідного життя К'яри. Вона, насправді, проголошуючи взаємну любов між людьми і народами, відкрила діалог на всіх рівнях для сприяння досягненню миру і єдності людської родини. Свідком цього є багато людей, які живуть по всьому світу "духовність сопричастя", яку вона залишила нам у спадок.

Моїм найщирішим побажанням є, щоб святкування третьої річниці, означало для кожного з нас нове зобов'язання:жити для реалізації бажання К'яри: «Я прийду до Тебе, Боже мій (....), з моєю сміливою мрією - принести тобі весь світ в руках»।

Я є з усіма вами з пам'яттю про Кяру, присутньою і живою, більше ніж будь-коли»

Марія Воче – Емаус

Рока ді Папа, 9 березня 2011

Слово Життя березень 2011

«Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1,38)

Також і нам, подібно як Марії, Бог хоче виявити, наскільки Він піклується про кожного з нас, хоче, щоб ми пізнали нашу правдиву ідентичність. “Хочеш, щоб я зробив з тебе та з твого життя шедевр? – здається говорить – наслідуй дорогу, яку я тобі покажу і станеш людиною, яку я завжди маю в моєму серці. Я вже від віків думав про тебе та полюбив тебе, промовляючи твоє ім'я. Відкрив тобі твоє правдиве “я”, виявляючи тобі мою волю ”.
Бачимо, що Його воля не є якимось накиданням, що примушує до чогось, але одкровенням Його любові до нас та Його задуму щодо нас. Вона є прекрасною як Сам Бог, чарівна та захоплююча як Його лице, отже, це він сам нам дається. Божа Воля є золотою ниткою, божественним сюжетом, яка плете все наше земне життя та поза його межами, від вічності до вічності: спочатку в думці Бога, згодом на землі, і нарешті в раю.
Але для того, щоб Божий план здійснився в повні, Бог запитує моєї чи твоєї згоди, подібно як він запитав у Марії. Тільки тоді реалізуються слова, які Він сказав про мене чи про тебе. Тоді також і ми, як і Марія, є покликаними сказати:


«Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!»

Звичайно, не завжди Його воля є для нас зрозумілою. Як Марія, ми також повинні просити світла, щоб зрозуміти те, чого хоче Бог. Необхідно добре слухати його голос всередині нас, з усією щирістю, запитати поради, якщо необхідно, у того, хто справді зможе допомогти. Але як тільки ми зрозуміємо Його волю, зразу скажімо наше «так». Якщо, справді, ми зрозуміли, наскільки Його воля є великою і красивою в нашому житті, ми не змиримося з «обов’язком» виконати волю Божу, але ми будемо раді «мати можливість» творити волю Божу, щоб бути в змозі наслідувати Його план, так, щоб здійснилося те, що Він приготував для нас. Це є найкраще, що ми можемо зробити та є розумною річчю.
Слова Марії – «Ось я слуга Господня» - це наша щира відповідь на любов Бога. Вони тримають нас завжди зверненими до Нього, в слуханні та послуху, з єдиним бажанням чинити Його волю, що бути такими, як Він хоче.
Іноді, однак, те, що Він вимагає від нас може здатися абсурдним. Здається краще робити по-іншому, ми самі хочемо взяти на наше життя у власні руки. Ба й навіть хочемо порадити самому Богові, вказавши як треба і як не треба робити. Але якщо я вірю, що Бог є любов і Йому довіряю, знаю, що все те, що трапляється в моєму житті та житті близьких мені людей є для мого ж блага та для їх власного блага. Тоді я віддаю себе Йому, цілковито посвятившись Його волі, і хочу з усіх сил бути одним з ним, знаючи, що прийняти Його волю є прийняти Його самого, обійняти Його та живитися ним.
Ми повинні вірити, що нічого з того, що відбувається є випадково. Ніяка подія радісна, болюча чи нейтральна, жодна зустріч, ситуація в родині, на роботі, в школі, ніякий фізичний або психічний стан здоров'я є без сенсу. Але все - події, ситуації, люди – несуть послання від Бога, кожна річ, вносить свій внесок у виконання плану Божого, про який ми згодом дізнаємося, день за днем, подібно як Марія здійснюючи Божу волю.


«Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!»

Як жити це Слово? Наше «так» на слово Боже означає робити добро, у повному обсязі, кожну хвилину, роблячи ті дії, які Божа воля вимагає від нас. Віддатися цілковито певній роботі, виключаючи все інше, втрачаючи думки, бажання, спогади, дії, що стосуються чогось іншого.
Перед кожною Божою волею болючою, радісною чи нейтральною, скажімо: «нехай станеться по слову твоєму», або, як Ісус навчав нас у молитві «Отче наш»: «Хай буде воля Твоя». Скажімо це перед кожною нашою дією, «нехай станеться», «нехай так буде». І ми будемо робити кожну хвилину, камінчик за камінчиком, прекрасну, унікальну і неповторну мозаїку нашого життя, яку Бог призначив для кожного з нас.

Кяра Любіх

Слово Життя, грудень 2002, Нове місто, 2002/22, с. 7.