Школа Марії

Як кожний християнин так і священик повинен жити марійською формою церкви, повинен пристосуватися до моделі даної нам Христом: „Ось мати твоя”.

„І учень взяв її до свого дому”.

Є особливий діалог, який кожен священик Христовий покликаний розвивати та надзвичайна єдність, яку покликаний реалізувати. Діалог, єдність, за їх посередництвом священик є пов'язаний з ділом Марії та подвійно запрошений це удосконалювати, з Марією матір’ю Ісусовою та Матір’ю кожного священика.

„І учень взяв її до свого дому”.

Ісус вмираючи на хресті, звернувся до своєї матері, вказуючи на Івана: „Жінко, ось син твій”. Потім, дивлячись на Івана, додав „ось мати твоя”.

Знаємо усі, що Ісус звертаючись до Івана, поручив в цей момент Марії всіх нас християн. Але не можемо не погодитися, що Іван був священиком. Тому, всі священики мали від Ісуса в цей день, в особі Івана, запрошення бачити в Марії свою матір. Взяти її з собою.

Іван та Марія – це є християнське священство.

Марія є домом для священиків, які повинні про це пам’ятати. Але якщо навіть вони забудуть взяти Марію з собою, Матір Божа не забуде ніколи виконати через віки бажання свого вмираючого Сина.

Марія є сильною допомогою, яку Ісус подарував священикам для їхнього служіння в церкві.

Без сумніву, Іван зміг піднестися так високо і розважати Слово Боже завдяки тому, що Матір Божа жила з ним.

Це надзвичайне співжиття, ця спільність з душею, що зберігала і розважала про всі ці речі у своєму серці, Іванові відкрилися очі. Він побачив Церкву, своє майбутнє, свою боротьбу та тріумф, тому що модель Церкви була перед ним.

Пречиста Богородиця є зразком церкви та кожного священика, що покликаний будувати церкву, який зможе здійснити дану місію тільки за посередництвом Марії.

Якщо священики житимуть в спільності з Марією, Вона, Мати єдності, розкриє їм як є організована в серцях і між серцями любов до ближнього, милосердя, як є побудоване тіло Христа, згідно вічного діалогу любові, що є Пресвята Трійця.

Марія є поруч кожного священика, тільки необхідно відкрити її присутність. Одним словом, для священиків необхідно відкликнутись на те, що Вона пропонує, а саме ідеал нового життя.

Прийняти її запрошення, уподібнюватись до її сина та пережити знову таїнство Голгофи, так як Вона це сприйняла і пережила, втративши в своєму незліченному горі Христа.

З нею матір’ю церкви і єдності, всі священики, монахи зможуть реалізуватися сьогодні як „люди діалогу”, з нею стануть будівниками єдності, згідно слів Христа: „щоб всі були одно”.

Марія – модель Церкви.

Марія є мирянкою, ніби підкреслюючи, що сутністю християнства є любов і що також священики і єпископи перш за все повинні бути правдиві християни, живі розп’яття, як був Ісус, який на хресті заснував свою церкву.

Марія, підносить в церкві фундаментальний аспект любові, що робить її однією, представляє світові Наречену Христа, яку Ісус бажав і яку сьогодні чекають всі люди: любов упорядкована і любов організована. І тільки, підкреслюючи цей фундаментальний аспект, Церква сьогодні може виконувати гідно функцію зв’язку та діалогу зі світом, який є чутливим до свідчення любові в Церкві, душах світу.

Другий Христос.

Між божественними словами, що сказав Христос є одне, що запаморочує коли подумати, що є сказане самим Богом, даючи зрозуміти чудовість науки. Це порівняння парадоксальне, але повне таємниці. Христос його спрямовує до своїх священиків „Як мене послав Отець, так і я посилаю вас”.

Ким тоді ж є священик? Є тим, кого Христос обрав, щоб продовжувати його в історії. На жаль, деколи священики не є такі. І тоді, коли священик не є Христом, це не є добре. Його проповіді є порожніми та церкви пустими, тому що Слово, яке Христос дав, був Він сам. Якщо священик перше живе тим, що проповідує, а потім говорить, його слово буде Христос. Його промови захоплюватимуть маси людей і церкви стануть повні. Адже не тільки наука робить священиком, але, насамперед, харизма, оживлена любов’ю.

Сьогоднішні часи вимагають більш як ніколи автентичності, дійсності. Не достатньо більше простих людей висвячених на священиків: необхідні священик-Христос, священик-жертва за людство, дійсний Христос - готовий завжди померти за всіх.

Як Арс, так як Арс, де парох був всім для своїх парафіян після Бога і люди приходили, щоб подихати ароматом Христа, щоб насититися ним, щоб жити.

Скажемо голосніше: щоб жити! Тому що без Христа, без священика-Христа, світ сьогодні зі своїми незвичайними відкриттями – не живе, а конає, вмирає। Тільки Христос є життям.

К'яра Любіх.

Промова до 7000 священиків і монахів, Ватикан, 1982.